Мы работаем для Вас

(057) 714-25-20

Украина, Харьков, ул. 23 Августа, 51

Школа Спортивных Бальных Танцев

Балет Д. Клебанова «Лелеченя» (1937) у системі виховних ідей епохи. К.І.Шкурєєв, аспірант ХДАК

К.І.Шкурєєв, аспірант ХДАК

Балет Д. Клебанова «Лелеченя» (1937) у системі виховних  ідей епохи.

Дмитро Львович Клебанов (1907-1987) один з найбільш значних українських композиторів радянської епохи, один з авторів гімну УРСР, створив багато   симфонічних, камерних творів та музики для театру і кіно. Перший великий успіх принесла композиторові постановка у 1937 році на сцені Великого театру Союзу PCP балету «Лелеченя» (лібретто М. Пінчевського). Ця повчальна та ідейно витримана  хореографічна казка вважається  першим радянським балетом для дітей, хоча їй передувала експериментальна, проте не дуже вдала вистава  «Вічно живі квіти» (також на сцені Великого театру СРСР).

Постановка «Лелеченяти» була  доручена хореографічній школі Великого театру і   здійснена юними артистами під керівництвом балетмейстерів О. Радунського,                           Л. Поспєхіна, М. Попка, стала їх своєрідним творчим звітом.

Героями казки були    піонери, негреня з далекої Африки та  звірята: мавпи, слон, крокодил та  Лелеченя, яке залишилося без батьків і тому не вміло літати. Тож коли прийшла осінь, птахи зібралися в теплі краї без Лелеченяти. Проте діти  допомоли йому навчитися літати, і птах теж вирушив далеко на південь. В Африці Лелеченя знайшло багато друзів — звірят, які познайомили його з дивовижним тропічним лісом. У лісі вони зустріли Негреня з батьками, що рятувалися від Плантатора й наглядачів. Звірі сховали Негреня в лісовій гущавині, але батьків малюка врятувати не змогли. Звірі втішають сумуючого хлопчика. Лелеченя розповідає усім про   батьківщину, де не ображають чорних людей, і запрошує туди Негреня й   нових друзів… Прийшла весна. піонери, чекаючи прильоту Лелеченяти, підготували для нього зручне гніздо. І ось у весняному блакитному небі з’являється повітряна куля. З його кошика виглядають звірі, серед яких — Лелеченя. Воно ледве впізнає рідні місця — за рік у   країні відбулося багато змін. Погарнішав і виріс знайомий двір, на місці маленького будиночка стоїть висока красива будівля. Діти радісно зустрічають мандрівників.   Негреняті пов’язують червоний галстук та залучають до піонерської пісні-маршу.

Вочевидь ідея балету відповідала актуальній міфологемі тих часів «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек», утіленій в різних жанрах літератури та мистецтва, зокрема кінематографі («Цирк», 1936). Ідея буда адаптована до дитячого світосприйняття, де світ птахів і тварин споріднений  із людським ( у радянській ідеології вкрай соціологізовано). При цьому партитура Д.Клебанова для цього підстав не давала. Хоча саме яскравість та емоційність музики «Лелеченяти», її доступність, «танцювальиість», виразність музичних характеристик, підкреслена барвистою інструментовкою,   надала можливість авторам створити цікавий  хореографічний спектакль. В одній з рецензій на першу постановку «Лелеченяти» читаємо: «Основні досягнення музики балету — яскрава, надзвичайна звучність оркестру, життєрадісна, тонка майстерність інструментовки. Прекрасні танці, які в усіх номерах наче закликають дітей-викоиавців до змагання з чіткими ритмами та швидкими темпами оркестру, що розцвітає різноманітними барвами».

Музична мова твору спиралася на пісенно-танцювальне начало. Інтонаційна виразність поєднується в ній з чіткістю   ритмічного малюнку. Користуючись простими засобами, Клебанов зумів створити рельєфні музичні характеристики персонажів. Усі образи тварин у балеті «Лелеченя», по суті, були різними людськими  характерами, танці і сцени поставлені були цікаво, і діти із задоволенням брали участь в цьому, «своєму», спектаклі.Тут, як в калейдоскопі, змінюючи один одного, чергувалися різні представники тваринного світу, що викликало у них непідробний інтерес. Юні глядачі із захватом відносилися до того, що відбувається на сцені,  учасники отримували від спектаклю не менше задоволення. Цікаво, що  творці балету підбирали головних виконавців, помічаючи в учнях схильність до наслідування.

Вдалою знахідкою була Кішечка у виконанні учениці третього класу Майї Плісецької. На сцені стояв великий кошик, в якому солодко спала Кішечка. І коли уранці увесь пташиний двір прокидався, Собака  починав будити пухнасту соню, чому та гнівалася і починалася звичайна сварка кішки з собакою. Кішечка Плісецької вийшла граціозною, грайливою, проте й трохи підступною у взаємостосунках в іншими дійовими особами.

Спектакль був жвавим, надзвичайно барвистим і користувався величезним успіхом у глядачів. Діти в залі безпосередньо реагували на те, що відбувається на сцені. Наприклад, вони криками попереджали героїв про небезпеку, голосно засуджували дії негативних персонажів. Другою виконавицею партії Лелеченяти стала юна Раїса Стручкова. А коли в 1948 році балет був відновлений і йшов під іншою назвою «Дружні серця», вона перевтілилася в піонерку Олю.

Балет був дуже популярним і йшов не лише у Великому театрі. У 1948 році з постановки балету «Лелеченя» на сцені Ленінградського будинку культури імені                      О. Горького почався творчий шлях, молодого  Ю.Григоровича. У Московському хореографічному  училищі балет востаннє був відновлений в 1964 році. Ймовірно, що за наявності нового, менш ідеологізованого  лібрето,  музика Д. Клебанова могла б бути основою яскравого та захоплюючого балету для дітей нового покоління.

Навигация по записям


ССЫЛКИ

Контактировать

Имя: *
E-mail: *
Сообщение: *

* Required Fields